П`ятниця, 29.03.2024, 07:16
Вітаю Вас Гость | RSS

Чернівецька гімназія №4

Інформація

Інформація

Інформація

Інформація

Інформація

Вітаємо Вас на сайті
Чернівецької гімназії №4
Для початку роботи Вам потрібно ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ на сайті.
Якщо Ви вже зареєстровані, увійдіть на сайт під своїм логіном та паролем!
(форма зліва "Міні-Профіль")

Починайте роботу на сайті використовуючи головне МЕНЮ!
Приємного користування сайтом!!!

Інформація


Ви в статусі гість
Логін:
Пароль:
Інформація

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Інформація

200

       Інна Цимбалюк

Інні Цимбалюк лише 24 роки, але ця білявка вже своє взяла: «Міс Україна—Всесвіт—2006», а сьогодні — ведуча популярного шоу «Танцюю для тебе», третій сезон якого восени стартує на ТБ. Проте наразі Інна хоче дистанціюватися від іміджу моделі, щоб з часом її почали сприймати, як акторку: у серпні вона закінчила зніматися для телевізійного фільму. 

А ще Інна разом з іншими 100 відомими людьми підписалася під «Маніфестом українців проти куріння», у якому закликає збагнути шкідливість цієї згубної звички. Може, тому, що дев'ятирічною дівчина випадково побачила маму із сигаретою, і це стало для неї справжньою драмою. 
Про стосунки з коханим, ім'я якого вона тримає у таємниці вже три роки, навчання в Київському національному університеті культури і мистецтв, курйозні випадки під час зйомок шоу «Танцюю для тебе», а також образи в Інтернеті та нещодавню аварію за участю депутата Шкіля, ми розпитали Інну в одній із київських кав'ярень. 
Під час розмови вона справила враження людини, яка не кидається словами, а зважує їх. 
— Інно, ви родом із Чернівців. Розкажіть, будь ласка, про своє дитинство та батьків. 
— Мама була вчителькою фізики та молодших класів, батько за освітою механік, потім працював у сфері туризму. Із часів незалежності в них свій невеличкий бізнес. Загалом, моє коріння по батькові українське — він із Херсонської області. А по матері частково румунське — у мами батько румун, адже раніше Чернівці були Румунією, та російське — бабуся з Ростова-на-Дону. 
Я серйозно займалася гімнастикою із 7 до 14 років. Але так сталося, що стала моделлю. Якби мене не підтримали батьки, я б, мабуть, побоялася. На перший у моєму житті конкурс краси я потрапила, коли мені було 13 років. Потім приїхала до Києва зробити портфоліо, фотограф порадив віднести фотографії до модельного агентства — так і почалася моя кар'єра моделі. 
У класі я була лідером, до моєї думки прислухалися, у мене з усіма були хороші, рівні стосунки. Взагалі, я вдячна батькам за те, що вони не побоялися мене відпустити до Києва. 
Щоб мати професію, я вступила до університету на спеціальність менеджера з туризму, але й далі продовжувала працювати моделлю. Любила фотографуватися, і фотографи відзначали, що в мене це виходить. 
2006 року стала «Міс Україна—Все-світ». З часом потрапила на телебачення і стала ведучою, а потім — у кіно. 
— Ви навчалися у Київському університеті культури і мистецтв, який очолює співаючий ректор Михайло Поплавський. Він колись сам зізнавався, що не може бути байдужим до гарних студенток. А до вас не було якоїсь особливої уваги? 
— Михайло Михайлович — дуже мудра людина. І все, чого він досягнув у своєму житті, це підтверджує. Завжди все залежить виключно від жінки. Михайло Михайлович добре до мене ставився, відзначав з перших курсів та поважав. 
— Як стався ваш прорив до титулу «Міс Україна—Все-світ—2006»? 
— Я брала участь у різних конкурсах. Але потім повністю розчарувалася через ці розмови, що все купується і продається. У новому конкурсі «Міс Україна—Всесвіт» я не бажала брати участь. Але мою анкету без мого відома відправили разом з іншими. 
— А ви чесно перемогли? 
— Так, чесно. У мене абсолютно чиста совість. І я думаю, що всі ці розмови про те, що Олександра Ніколаєнко продає свої корони — це безглуздя, тому що вона одружена з багатим чоловіком, і їй просто немає сенсу псувати репутацію. 
— До речі, як справи у вашої колишньої покровительки — пані Олександри? Як її життя із 72-річним мільйонером з Америки? 
— Нормально, вона щаслива, і я знаю, що їй стовідсотково подобається Америка. 
— А ви могли б закохатися у літнього чоловіка та вийти заміж за нього?
— У житті всіляке трапляється. Засуджувати людину я абсолютно не збираюся. Я знайома з Філом, він приємна людина і справжній чоловік.
— З вашим коханим ви вже більше трьох років, але не називаєте його імені. Чому?
— Щоб ви не подумали, як іноді трапляється, що він одружений чи ще щось таке. Я просто не хочу цього.
— Він відома людина? Дуже багатий?
— Ні, він не відома людина, але вміє заробляти гроші, ми не бідуємо. Тобто він не мільярдер, але живемо добре.
— Що ви цінуєте у ваших стосунках?
— Довіру. Це, напевно, перша людина в моєму житті, якій я так довіряю. Ну, і кохання — це основне, на чому можуть триматися стосунки. 
— Коли ви плануєте одружитися? 
— Не знаю, у нього були певні ідеї з приводу весілля: як його відсвяткувати так, щоб не показувати. Тому, може, весілля не буде публічним. А одружимося ми тоді, коли захочемо мати дітей, коли вже буде час.
— Світ конкурсів краси — що це таке? І взагалі, що це може дати молодій дівчині? 
— До конкурсів краси треба ставитися, як до жіночої «армії», це великий досвід у житті, непогане коло знайомств. Наприклад, у моєму першому конкурсі мене побачив головний художній редактор журналу «Наталі». Так з'явилася моя перша обкладинка Всеукраїнського журналу. З неї для мене все, мабуть, і почалося. 
Ну, а на світових конкурсах краси в українських дівчат поки що практично немає шансів на перемогу. Адже там діють свої течії, у яких Україна не є силою. 
— 2008 року в Україні мав відбутися Всесвітній конкурс «Міс світу», але, за чутками, один пан, дочка якого перед цим стала «Міс України» пообіцяв, але так і не зміг організувати конкурс?
 — Я не хочу зараз повертатися до персоналій. Але справді дуже шкода. «Міс світу» (Англія) — один із двох головних конкурсів краси у світі. З ним конкурує «Міс Всесвіт» (США). Україна могла опинитися в центрі світової уваги. Нас би відвідали численні делегації, журналісти. А так — пообіцяли і не зробили. 
— Ви підписали «Маніфест українців проти куріння». Як, на вашу думку, зробити так, щоб українці більше цінували своє здоров'я, красу, щоб перестали курити і не зловживали алкоголем? 
— Я би просто побажала, щоб люди уявляли, що саме відбувається з їхніми тілами, коли вони курять або напиваються. Треба просто почитати літературу. Тоді змінити свою поведінку буде легше. У мене проблем не було — я трішки побавилась на перших курсах курінням, потім зрозуміла, що мені це не потрібно. 
До речі, в дитинстві у мене була історія, пов'язана з курінням. Я знала, що моя мама не курить. Одного разу ми були на природі, я відійшла від нашого табору, повертаюсь — а біля багаття сидять всі друзі, і я бачу в мами в руках сигарету. У мене на той момент зруйнувались усі ідеали... Я почала плакати. Так образилась на маму, що втекла в ліс і мене шукали — у мене був нервовий зрив.
— Повернемося до вашої кар'єри телеведучої. Після виходу шоу «Танцюю для тебе» програму звинуватили у неетичному використанні людських трагедій для підвищення рейтингу. Яка ваша думка з цього приводу?
— Це не звичайні люди казали, не телеглядачі, а швидше скептики-журналісти, які ж мали щось писати у своїх статтях. Ми бачили потім героїв програми, наскільки вони були вдячні нам, адже шоу було яскравим періодом в їхньому житті. Де б вони отримали ще стільки емоцій? Ми зробили свято і для людей, і для глядачів. Тим паче, всі мрії, за які боролися учасники, проект фактично здійснив.
— Були якісь курйозні ситуації, що залишилися за кадром?
— Одного разу я взяла босоніжки з дому. Залишається десять хвилин до ефіру, я починаю їх одягати — і раптом вони рвуться у мене в руках. Юра Горбунов, наче справжній чоботар, почав мені їх лагодити: скріплювати степлером, скотчем — всім, що було під рукою. Зробив — і далі все було о'кей. Взагалі, ми подружилися з Юрою, і я дуже вдячна йому за допомогу в роботі, за практику, яку я отримала.
— Як ви потрапили до світу кіно?
— Коли я ще жила в Чернівцях, навчаючись в одинадцятому класі я приїхала до Києва, мене через модельне агентство запросили на зйомки кліпу для Таїсії Повалій. І дівчина-менеджер, яка працювала над ними, запропонувала мені пройти випробування до театру імені Івана Франка, з яким вона також співпрацювала. Тоді режисер Андрій Малахов хотів зробити експеримент: взяти дівчину, непрофесійну актрису, такого віку як Дездемона. Я пройшла проби — і мене затвердили! Я працювала на репетиціях з Анатолієм Хостікоєвим, Богданом Бенюком. Але коли вже почали репетирувати на сцені, відчувалося, що мені не вистачає голосу, володіння мовою. Режисер врешті не ризикнув, але для мене, шістнадцятирічної дівчини, це додало віри, що колись я зможу стати й актрисою. Я навіть думала вступати до театрального, але батьки відмовили. Може, і правильно.
І ось десь півтора року тому, коли я вже стала телеведучою, мене почали запрошувати знятися в кіно. Та мені не вистачило впевненості, що моя гра буде нарівні — я ж не навчалася ніде, навіть якихось елементарних речей, наприклад, акторського сленгу, і то не розумію. І я просто пішла в «Новий театр» на Печерську, щоб брати приватні уроки — мені треба вдосконалити знання з української мови для телебачення, а також ознайомитись з акторським мистецтвом. 
На той момент режисер Олена Лозович почала ставити виставу «8 кроків танго» і запропонувала мені взяти участь у ній. Я влилася в цей колектив, мене там добре прийняли. Це камерний театр. Зараз у мене там одна роль. Я граю сучасну дівчину, яка приїхала до столиці з периферії. 
Але перед цим у мене вже була одна роль у фільмі «Сім днів до весілля». Роль характерна, можливо, зараз я б її зіграла трохи інакше. 
— Ви постійно граєте дівчат зі стервозними характерами. Так і в останньому фільмі, зйомки якого закінчилися в серпні в Одесі. Чому?
— Мабуть, тому, що головна роль найчастіше віддається відомим акторам, мені теж хочуть дати роль, але залишаються тільки негативні персонажі. Я не думала, що так буде, тому що в мене обличчя не зовсім підходить для негативного образу. Але це хороший досвід, негативні ролі набагато важче грати, ніж позитивні. Ось і недавно в мене була така роль у двосерійному телевізійному фільмі, здається, для телеканалу «Росія» — «Якби ти мене кохав». Режисер — киянин Сергій Крутін, у головних ролях — російські актори Володимир Вдовиченко і Катя Гусєва. Я там — у любовному трикутнику.
 — Отже, ви хочете стати відомою акторкою?
— Так, я хочу стати актрисою, і хочу, щоб мене сприймали, як актрису. Зараз мене сприймають, як телеведучу.
— Мені здається, навіть, що більше, як переможницю конкурсу краси ...
— Ось я і хочу відійти від цього стереотипу. Якщо в акторському середовищі кажеш, що ти «Міс Україна—Всесвіт», то на тебе можуть із подивом подивитися. Але зовні непогана дівчина може бути всередині теж непогана. Я не соромлюсь свого звання, просто позаочі іноді багато чого кажуть... Але коли я спілкуюся з людиною сам на сам, то вона може зробити свої власні висновки, і це для мене найголовніше.
— Як ви ставитесь до образливих слів, які пишуть користувачі Інтернету на сайтах про зірок? Вас це зачіпає? 
— Чесно кажучи, колись зачіпало. Але потім я почала просто сміятися з цього, переводити на жарт. У цьому мені допоміг мій коханий, ми разом з ним почали з цього всього сміятись. Але насправді увесь цей бруд залишає невеличка купка людей. Думаю, це ті люди, які більш-менш мене знають і недолюблюють, я так собі розумію. Зараз на це просто не звертаю ніякої уваги.
— Коли вам погано на душі, що ви робите?
— Я просто відмовляюся від усього і їду до Чернівців, додому. Це позитивний заряд енергії, який дає мені стимул працювати і рухатись далі. Коли в мене немає можливості поїхати, я приходжу додому, вимикаю все — ані телевізора, ані музики. Тиша, мої кішки, контрастний душ і гарний сон — це мій рецепт відволіктися. 
— Тобто вам не потрібна стороння допомога?
— У мене є люди, з якими я можу поговорити, — це мої батьки і мій коханий чоловік. Все, більше я не буду ні з ким про проблеми розмовляти. 
— А що ви по ТБ дивитеся? 
— Люблю дивитися науково-популярні телеканали: «Діскавері», «Сайнс», «Нешенл Джеографік». Люблю програми про тварин, можу слухати про те, як працює лампочка. 
— Які ще ваші хобі?
— Катання на лижах, плавання — я люблю експериментувати, а також йога, танці.
— Танцями ви займаєтеся чи просто любите танцювати на дискотеці?
— Я спробувала себе в танцях у минулому проекті. На гала-концерті взагалі зробила цирковий номер.Я люблю такі експерименти.
— Ви казали в останньому інтерв'ю, що набрали зайвих п'ять кілограмів ваги… 
— Так, і навіть не помітила цього, я була настільки худенька, що плюс-мінус п'ять кілограмів навіть не видно. Зараз їм, скільки захочу. 
— Як ви проводите вихідний день, як відпочиваєте?
— Можу просто пробути весь день вдома, по-різному.
— Зовсім нещодавно ви потрапили в аварію, зіткнулися з депутатом Шкілем, що ж там сталося?
— Всіляке трапляється. Просто чоловік не подивився в дзеркало і з середнього ряду різко почав перелаштовуватися в крайню праву смугу, а я якось від'їхала від нього.
— Але пан Шкіль у пресі говорить, що це ви його обігнали з правого боку, підрізали… 
— Він не визнає своєї вини? Ну, нехай не визнає, будемо судитися — отже так. Тоді вже суд вирі-
шить, хто був правий.